Заворожили в́орони світанок -
не сходить сонце - тільки кар та кар.
Розбившися грудьми об полустанок,
в траві лежить березовий Ікар.

Пливе перон за сизими шибками.
Туман... Шлагбаум... Тиша... Переїзд...
Дерева, як закидані шапками,
стоять у гронах ще порожніх гнізд.

Пройти уранці вулицями тиші.
Знайти готелик. Скинути пальто.
І де я, хто я, - полустанків тисячі, -
хоч день, хоч два не знатиме ніхто.

І тільки шум далекого прибою -
дерева, люди, вулиці, мости...
Валізу віршів привезти з собою