ахахах, не знаю=)
твои варианты?

чесно скажу, було таке пару раз...
якщо на якійсь кафедрі починають валить, ти впираєшся, вчиш ще краще, ще більше, показуєш, що тебе не так просто зломать, а вони далі пресують...виникає бажання плюнути на все....
або коли щось не виходить, починаєш сумніватися в правильності вибору, і втому, чи зможеш ти дійсно лікувати, а не калічити...
а ще дивишся, що в твоїх знайомих не медиків багато вільного часу, а ти сидиш "весь в медицині", то реально шкодуєш...

А потім ти добиваєшся невнличких перемог над собою, бачиш, що те, що ти робиш приносить результат, комусь допомагає, приносить тобі моральне задоволення і дуже подобається, то забувається весь негатив=)

так, особливо коли це не безрезультатно)

Тому що це дійсно моє, душа до медицини лежить)))
Я практично виросла в лікарні (в мене мама лікар, і вона брала мене з собою на роботу часто), звикла до цієї обстановки.
Але саме головне - дуже цікаво, захоплююче
знаєте, які це почуття, коли ви поглянете в очі людині, якій врятували життя чи вилікували від недуги - це не передати словами!!!!

ну конечно люблю))
у меня есть кот, хомячёк, а ещё я хочу собаку

залежить від настрою)
рок, реп, транс, поп

наверно фотографировать)

B my NGL - Дым