чесно скажу, було таке пару раз...
якщо на якійсь кафедрі починають валить, ти впираєшся, вчиш ще краще, ще більше, показуєш, що тебе не так просто зломать, а вони далі пресують...виникає бажання плюнути на все....
або коли щось не виходить, починаєш сумніватися в правильності вибору, і втому, чи зможеш ти дійсно лікувати, а не калічити...
а ще дивишся, що в твоїх знайомих не медиків багато вільного часу, а ти сидиш "весь в медицині", то реально шкодуєш...

А потім ти добиваєшся невнличких перемог над собою, бачиш, що те, що ти робиш приносить результат, комусь допомагає, приносить тобі моральне задоволення і дуже подобається, то забувається весь негатив=)